ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВИ У МІЖНАРОДНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ: ПРОБЛЕМИ ТА ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2708-339X-2024-13-A8Ключові слова:
держава, правовий статус держави, міжнародне приватне право, міжнародні цивільні правовідносини, проблеми правового статусу держави, юридична особа.Анотація
Стаття присвячена дослідженню основних проблем щодо визначення правового статусу держави у міжнародних цивільних правовідносинах. Обґрунтовано специфіку цивільних правовідносин з іноземним елементом у реаліях сьогодення. Охарактеризовано ключові нормативні документи, а також виокремлено недоліки правового регулювання в цьому напрямі.
В ході роботи виявлено різність підходів до розуміння правового статусу держави, через наявність у неї унікальних ознак, а саме суверенітету та імунітету. Встановлено, що держава є особливим суб’єктом правовідносин, діяльність якої, з однієї сторони, спрямована на вирішення питань публічного характеру (міжнародна безпека, дотримання миру), а з іншої – цивільно-правового. Проведено аналіз чинного законодавства в частині регулювання цивільно-правових відносин та виявлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Держава Україна може виступати учасниками цивільних правовідносин лише за умови набуття статусу особи.
Сформовано висновки про те, що невизначеність правового статусу держави та її розщеплення на юридичну особу та носія публічної влади є підґрунтям для виникнення проблем, які потребують вдосконалення механізму правового регулювання. Досліджено, що наявні протиріччя в частині розмежування функцій держави та інших суб’єктів права, які діють від її імені, розмежування їх відповідальності та статусу майна, що знаходиться у власності. Поряд з цим, питання правового регулювання ускладняється відсутністю законодавчого документу щодо застосування державного імунітету та його різновидів. Встановлено, що в законодавстві відсутній перелік ознак юридичної особи публічного права.
Підґрунтям для вирішення вказаних проблем можуть слугувати подальші наукові дослідження, зокрема, спрямовані на закріплення правового статусу держави та визначення особливостей правосуб’єктності юридичних осіб публічного та приватного права, а також розроблення загальних положень щодо їх цивільно-правової відповідальності.
Посилання
Музика Ю.Г. Імунітет держави в міжнародному приватному праві. Актуальні проблеми сучасного міжнародного права. Харків, 2016. Ч. 2. С. 137-140.
Корнійчук Є. В. Юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності: тенденції розвитку в міжнародному та внутрішньому праві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11. Київ, 2008. 219 с.
Мережко О.О. Проблеми теорії міжнародного публічного та приватного права. Київ : Юстініан, 2010. 320 с.
Салоїд С. В., Кириченко С. О., Хлебинська О. І. Держава як суб’єкт міжнародного приватного права. Економіка. Фінанси. Право. 2024. № 2. С. 57-61.
Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 р. Відомості Верховної Ради України. № 32. Ст. 422. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text (дата звернення: 04.09.2024).
Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. Відомості Верховної Ради України. №№ 40-44. Ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n14 (дата звернення: 04.09.2024).
Загальна декларація прав людини: прийнята і проголошена Резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/995_015 (дата звернення: 04.09.2024).
Шаповал Т. В. Особливості регулювання права власності в міжнародному публічному праві. Вісник Львівського університету. Серія: Міжнародні відносини. Львів, 2016. № 38. С. 268-275.
Солов’ян Ю. Управління державними корпоративними правами: оцінка ефективності. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2011. Вип. 121-122. С. 103-108.
Корольова В. В., Кодь В. О. Корпоративні права держави та їх захист (проблемні питання). Правничий вісник Університету «КРОК». Київ, 2020. Вип. 38. С. 85-92.
Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. Відомості Верховної Ради УРСР. № 29. Ст. 377. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12#Text (дата звернення: 04.09.2024).
Школьний Є. Правовий статус держави як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. Національний юридичний журнал: теорія і практика. 2014. № 6(10). С. 166-168.
Шелест М. В. Держава як юридична особа публічного права: стан проблеми. Форум права. 2009. № 3. С. 677-685.
Спасибо-Фатєєва І. Деякі проблеми, пов’язані з участю держави Україна в цивільно-правових відносинах. Вісник Академії правових наук України. 2006. № 4 (47). С. 96-107.
Ведькал В. А, Гадірлі Т. А. Імунітет держави, його види та концепції реалізації. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 9. С. 296-298.
Мартинюк О. В. Щодо визначення юрисдикційного імунітету держави. Донецький національний університет імені Василя Стуса, 2021. С. 76-77.
Попко Є. В. Тенденції розвитку юрисдикційного імунітету іноземної держави за континентальним правом. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія: Право. 2024. № 81 (3). С. 335-345.
Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22. Ст.144. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (дата звернення: 04.09.2024).
Коссак В. Правосуб’єктність державних органів і створюваних ними юридичних осіб у механізмі регулювання цивільної відповідальності. Юридичний журнал «Право України». 2019. № 1. С. 154-166.
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Корольова В.В., Петрицький В.І.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.