Legal Bulletin

ПРАКТИКА ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ РАЙОННОГО ЗНАЧЕННЯ У МІСТІ КИЄВІ ДО ТА ПІД ЧАС ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ

О.М. Биков, В.Б. Скоморовський — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

Наукова стаття присвячена питанню практики реалізації повноважень місцевої влади у районах міста Києва під час правового режиму воєнного стану та визначає повноваження, що слід відповідно до чинного законодавства України вважати повноваженнями районних адміністрацій на території міста Києва, а також наводить особливості нормативних та функціональних змін у роботі останніх через введення правового режиму воєнного стану на території України від 24 лютого 2022 року. Крім того, стаття містить аналіз повноважень органів місцевого самоврядування до введення правового режиму воєнного стану на території України та після введення правового режиму воєнного стану на прикладі столиці України – міста Києва. У науковій статті проаналізовано положення основних законів в Україні, які регулюють правовідносини з органами місцевого самоврядування в Україні, визначають повноваження та компетенцію органів місцевого самоврядування та визначають особливості спеціального статусу органів місцевого самоврядування, що функціонують у місті Києві. Також у науковій статті проаналізовано положення основних підзаконних нормативно-правових актів, зокрема органів місцевого самоврядування, що функціонують у місті Києві, які регулюють правовідносини у районах міста Києва, визначають повноваження та компетенцію органів місцевого самоврядування у районах міста Києва. Досліджено низку проблем, що виникли у функціонуванні районів міста Києва під час правового режиму воєнного стану та запропоновано варіанти розвязання відповідних проблем. Стаття містить пояснення ліквідації районних рад у місті Києві, визначає особливості функціонування районних адміністрацій без рад у місті Києві та наводить порівняння їх функціонування до введення правового режиму воєнного стану в Україні та після його введення.

СТАН НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ ФОРМАЛІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ ПРАВА У ВІТЧИЗНЯНІЙ ЮРИДИЧНІЙ НАУЦІ

К.К. Адаскалиця, Т.О. Дідич — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

У статті розглянуто стан дослідження теоретико-правових аспектів формалізації цивільних процесуальних норм права серед вітчизняних науковців. Звертаючи увагу на відсутність системних досліджень у цій частині, автори запропонували синтезувати базову картину наукового уявлення з напрацювань у проблемах юридичної техніки та проблем цивільного процесу.

Актуальність даної роботи обумовлена як практичними, так і теоретичними складовими. З практичної точки зору законотворча/нормотворча діяльність потребує ефективної науково обґрунтованої методології, що дає змогу покращити відповідні якісні та кількісні виробничі показники. З теоретичної точки зору актуальність обумовлена необхідністю розширення відповідного кола наукових знань, оскільки предметних досліджень у цьому напрямку поки що не проводилось.

В роботі розглянуто місце даної проблеми у загальному колі питань юридичної науки. А також проведено аналіз дискусії серед науковців довкола деяких питань, пов’язаних з формалізацією у праві.

Окреслено рівень напрацювань проблем юридичної техніки та виокремлені ті з них, що є актуальними для формалізації цивільних процесуальних норм. В другій частині статті розкрито рівень напрацювань у проблемах цивільного процесу та виокремлено питання, які можуть бути вирішені шляхом покращення юридичної техніки формалізації.

У підсумку автори пропонують узагальнення про те, які існуючі проблеми цивільного процесу можуть бути вирішені шляхом покращення юридичної техніки формалізації відповідних норм. Таким чином, стаття висвітлює важливість дослідження теоретико-правових аспектів формалізації цивільних процесуальних норм права, розкриває основні проблеми та виклики у цій галузі, а також пропонує шляхи їх вирішення.

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО МЕДІАЦІЮ»: ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ ТА ПОДАЛЬШІ КРОКИ РОЗВИТКУ МЕДІАЦІЇ В УКРАЇНІ

Ю.Ю. Марина — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню медіації як альтернативного способу вирішення соціальних спорів, аналізу Закону України «Про медіацію». Хоча медіація вважається одним із найпопулярніших способів консенсусного вирішення спорів, проте протягом багатьох років медіація в Україні не мала законодавчого регулювання. Це була одна з перешкод, яка стримувала розвиток альтернативного вирішення спорів в Україні, незважаючи на зростання медіаторної спільноти. 16 листопада 2021 року було ухвалено Закон України «Про медіацію».

Стаття присвячена відмінним рисам нового українського законодавчого регулювання медіації, які є визначальними для національної моделі медіації, наприклад, такими як визначення та принцип медіації, її принципи та обсяг, вимоги до медіаторів та ін. згідно зі ст. 124 Конституції України та європейських стандартів доступу до суду (ч. 1 ст. 6 ЄСДС). У статті розглядаються організаційно-процесуальні аспекти інтеграції медіації до судового розгляду. Аналізуються різні моделі інтеграції медіації до української судової системи, які апробовані в Україні. Визначено сучасні тенденції у розвитку медіації в Україні. Сучасні тенденції посилення взаємодії медіації та судочинства дозволяють виділити судову медіацію, яка інтегрована у судовий розгляд та забезпечується за сприяння суду. Загалом розробка стратегії інтеграції медіації до судового розгляду стосується двох основних аспектів: організаційного, який пов’язаний із виробленням оптимальної моделі судової медіації, та процесуального, який орієнтований на процесуальні особливості такої інтеграції.

Зроблено висновок про те, що ухвалення Закону «Про медіацію» сприяє розвитку альтернативного вирішення спорів в Україні, але потребує подальших кроків, таких як: розробка національної моделі судової медіації, внесення змін до процесуального законодавства із запровадженням спеціальної процедури, яка б призвела до забезпечення дотримання угод, що випливають із міжнародного посередництва у комерційних спорах, та прийняття спеціального регламенту для інтеграції посередництва до інших юрисдикційних видів діяльності (нотаріат, система правової допомоги).

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

А.Й. Француз — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

Наукова стаття присвячена питанню західноєвропейського досвіду становлення та розвитку місцевого самоврядування визначає історичні особливості місцевого самоврядування у західних країнах. Крім того, стаття містить аналіз громадівської теорії місцевого самоврядування, як синтезуючої між правом англо-американської та континентальної правової системи. У науковій статті проаналізовано положення про місцеве самоврядування конституцій переважної більшості сучасних держав, зокрема проаналізовано конституцію Республіки Болгарія, де закріплено муніципалітет, у якому реалізується місцеве самоврядування, а громадяни беруть участь в управлінні громадою через виборні органи місцевого самоврядування, а також безпосередньо через референдум і загальні збори населення. Досліджено низку конституційних принципів зарубіжних країн, принципи суспільного й державного ладу, які записані в початкових частинах основних законів, щодо демократії та верховенства народу, визнання, охорони й захисту прав та свобод громадян. Визначено ступінь конституційного регулювання питань місцевого управління й самоврядування в різних державах. Констатовано, що у одних країнах конституції можуть досить детально регулювати місцеве самоврядування, а у інших лише згадувати про нього або взагалі не розглядати питання, залишаючи регулювання місцевого самоврядування. Досліджено конституційне регулювання місцевого самоврядування у конституції Федеративної Республіки Німеччини, яка закріплює, що «у землях, округах та громадах народ має представництво, яке встановлюється в результаті загальних, прямих, вільних, рівних і таємних виборів». Разом з тим, розглянуто Конституцію Індії, яка практично лише до 1992 р. передбачала, що держава вживає заходів для організації сільських пачаятів (представницьких органів, сформованих на рівні села) і надає їм повноваження, необхідні для їх функціонування. На основі відповідного дослідження шляхом використання моделей місцевого самоврядування різних країн здійснено аналіз становлення та розвитку місцевого самоврядування.

ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

В.В. Корольова, Д.Ю. Іщенко — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

В межах цієї наукової статті здійснено огляд розвитку систем, що забезпечують виконання боржниками своїх грошових зобов’язань. Здійснено огляд таких систем від найдавніших епох (Вавилон) до сучасного українського регулювання. Розглянуто питання позбавлення волі за невиконання боргових зобов’язань та вказано, що лише у середині XX століття людство дійшло до того, що вирішило на рівні міжнародного права заборонити позбавлення волі за такі дії боржника. Досліджено, що особи, уповноважені на вчинення примусових дій щодо стягнення боргів, існували у Римській імперії. Проаналізовано розвиток судових виконавців у Нідерландах від часів середньовіччя до сучасності. Вказано на великий вплив законодавства Франції на розвиток системи виконання судових рішень у Нідерландах. У роботі зазначається про ризики для життя і здоров’я судових виконавців у часи середньовіччя на території сучасних Нідерландів, а також вказано на законодавчий захист судових виконавців у тогочасній Франції. Зазначено, що в сучасній Україні передбачено кримінально-правовий захист державних та приватних виконавців. Досліджено, які риси примусового виконання рішень у попередні епохи знайшли своє відображення у наші часи. В українському законодавстві тривалий час існувала норма про надання боржнику часу на самостійне виконання судового рішення, як і в середньовіччі на території Нідерландів. Як і тоді, так і зараз боржник може запропонувати майно, на яке слід звернути стягнення. Описано процедуру примусового продажу майна та порівняно її із сучасною процедурою. Специфіка примусового продажу майна на аукціоні 500 років тому обумовлена тогочасними реаліями: оголошення про продаж майна здійснювалися у церкві та на базарі, а сам процес продажу тривав, поки горіла свічка, а надалі угоду затверджував суд. Єдине, що залишилося незмінним до сьогодні – це принцип, за якого покупцем майна ставав той, хто запропонує на аукціоні найвищу ціну. У статті йдеться про також про інші функції, які виконували судові виконавці у минулі часи. Також вказано, що і нині у правових актах Ради Європи щодо примусового виконання рішень зазначено про можливість покладення на судових виконавців виконання інших функцій.

ПРОБЛЕМА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ

А.Й. Француз, Н.В. Степаненко, А.Є. Шевченко — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

У запропонованої статті автори продовжують розгляд питання штучного інтелекту щодо захисту прав і свобод людини під час виборчого процесу. Встановлено, що використання технологій штучного інтелекту спрямовано на захищат прав людини на гідність як основне та основоположне право особи, споконвічне для всіх інших прав і свобод, а порушення будь-яких прав таким чином можна вважати порушенням права до людської гідності.

Обгрунтовано, що виникнення загроз правам людини в тій чи іншій формі при використанні штучного інтелекту потребує пошуку шляхів подолання ризиків і загроз правам людини та належного функціонування правозахисного та правовідновлювального механізму.

У роботі грунтовано висвітлено вплив штучного інтелекту на реалізацію виборчого права в Україні та зарубіжних країнах. Використано система наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, що здійснюють суттєвий вплив на реалізацію прав і свобод людини і громадянина в Україні. Проаналізовано сучасний стан правового забезпечення прав та свобод людини в Україні, встановлено нормативні документи, які потребують доопрацювання. Доведено, що під особливою загрозою внаслідок впливу штучного інтелекту виявилися наступні права та свободи, зокрема свобода вираження поглядів, право на свободу пересування, право на свободу і чесні вибори, право на справедливий суд, право на повагу до приватного та сімейного життя. Відзначено, що Україна не стоїть осторонь процесів удосконалення правового регулювання технологій штучного інтелекту та виражає прагнення зайняти значний сегмент світового ринку технологій штучного інтелекту, провідні позиції у міжнародних рейтингах. Очікується, що технології штучного інтелекту сприятимуть трансформації економіки, ринку праці, державних інституцій та суспільства загалом. Їх застосування надасть можливість зменшити обсяги витрат і підвищити ефективність виробництва, якість товарів та послуг. Доведено, що згідно з преамбулою до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 20 березня 1952 р., основні права та свободи людини найкраще забезпечуються «через ефективну політичну демократію».

Проаналізовано статті Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, де кожен громадянин без будь-якої дискримінації та без необґрунтованих обмежень повинен мати право і можливість брати участь у державних справах як безпосередньо, так і через обраних представників.

Доведено що процес голосування та процес автоматичного підрахунку голосів забезпечується виключно за допомогою електронних пристроїв та спеціального програмного забезпечення.

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ В ПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ КИРИЛА ТРИЛЬОВСЬКОГО

А.Й. Француз — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

У статті розкривається діяльність Кирила Трильовського як захисника прав українського населення Галичини. Зазначено, що діяч брав активну участь у публічних виступах на численних зборах та мітингах, де систематично порушував важливі питання з відстоювання прав та свобод рідного народу. Наголошено, що адвокат брав участь у створенні різного роду товариств та організацій (товариства «Народна спілка», «Народна Воля»), які працювали на користь інтересів простого народу.

Розкрито діяльність К.Трильовського як учасника Русько-української радикальної партії – першої політичної сили серед галицьких українців, яка обрала у своїй діяльності європейські орієнтири. Вказано, що центральним завданням діяльності партії вважалося утворення окремої політичної території з частин Галичини та Буковини з якнайширшою автономією. В умовах австрійського панування партія проголосила важливим завданням вибороти для населення таке становище, щоб воно мало цілковиту політичну свободу та рівноправність з іншими народами імперії

Охарактеризовано погляди К.Трильовського на тогочасне земельне, виборче та податкове законодавство, зокрема, представлено ідеї громадського діяча, які репрезентували його україноцентричну позицію та орієнтувалися на захист прав і свобод місцевого населення. Зокрема, розглядаючи питання земельного і податкового законодавства, діяч неодноразово наголошував, що селяни не повинні одночасно сплачувати податки ні з окремої хати, де вони проживають, ні з окремої ділянки, а натомість сплачувати до державної казни тільки один із зазначених.

Акцентовано на активній парламентській діяльності Кирила Трильовського, зокрема, на його виступах і промовах, які торкалися найрізноманітніших форм порушення чинного законодавства, законних прав та інтересів громадян крайовими та місцевими органами влади.

ПИТАННЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПОГЛЯДАХ ІЛЛІ ШРАГА

А.Й. Француз — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

У статті здійснюється аналіз поглядів визначного українського адвоката, політика і громадського діяча Іллі Шрага на питання соборності українських земель в контексті суспільно-політичних процесів в українських землях у другій половині ХІХ – початку ХХ століття. Зазначається, що погляди діяча на питання соборності особливо яскраво проявилися в кінці ХІХ століття у процесі детального вивчення ним української історії, традицій та культури. Глибоке дослідження українського національно-визвольного руху дало можливість вченому встановити особливості державотворення у різних частинах українських земель, довести спільність українського народу та обґрунтувати необхідність його об'єднання у межах єдиної держави. Наголошується, що з метою поглибленого пізнання традицій українського державотворення, він ініціював тісну співпрацю між вченими Галичини і Наддніпрянщини, налагоджував тісні взаємини з учасниками національно-визвольного руху. Підкреслюється, що під час перебування у Галичині діяч відзначив потужний розвиток української преси, українського представництва в австрійському парламенті та суттєвий поступ у питанні української мови. Проводячи паралелі з Наддніпрянською Україною він зазначав, що й тут подібні питання не втрачають актуальності серед українського населення. І. Шраг переконував, що належне поширення і укріплення соборницьких ідей у суспільстві можливе тільки за умови об'єднання національно свідомих представників українського визвольного руху в усіх частинах українських земель та їх активної співпраці на ниві вирішення українського питання. Зазначається, що важливим виразником єдності та самоідентифікації українського народу діяч вважав українську мову. Вчений різко засуджував політику імперської влади щодо тотальної русифікації. На його переконання, кожен народ, який проживав у різних частинах держави, мав право на використання своєї рідної мови і дотримання власних традицій. І. Шраг наголошував, що українська мова має потужну літературну і наукову основу і є важливим чинником формування свідомості та світогляду людини. Завдяки належному використанню української мови може бути забезпечено єдність і цілісність українського народу.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РОЗБУДОВИ АРМІЇ ДИРЕКТОРІЇ УНР (1918-1920 РР.)

В.Б. Скоморовський, Я.В. Вікторська — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

У статті досліджено організаційно-правові основи розбудови армії Директорії УНР, виокремлено етапи військового будівництва, охарактеризовано нормативно-правові акти у військовій сфері та розкрито їх значення для створення національної армії. Здійснено правовий аналіз військової доктрини Директорії УНР. Характеризуючи українську армію часів правління Директорії, здійснено спробу з’ясування правового механізму реалізації чинного на той час законодавства. Розглядається перебіг та головні напрямки юридичного механізму формування армії Директорії УНР у 1918-1920 рр. Проводиться оцінка історико- правового досвіду для розвитку війська в сучасних умовах. Досліджуються основні риси формування армії Директорії УНР 1918-1920 рр. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення війська доби Директорії УНР 1918-1920 рр. Розглядається соціально-правовий статус військовослужбовців, досліджується питання соціальної захищеності війська доби Директорії УНР. Наголошено на важливості міждержавних відносин для військового будівництва армії доби Директорії УНР. Виокремлено позитивні та негативні чинники впливу на формування та створення армії доби правління Директорії УНР у 1918-1920 рр. З’ясовується організація влади в центрі та на місцях, формування державного апарату та їх правове закріплення, а також практичне застосування законодавчої техніки персоніфікованими особами доби правління Директорії УНР, їх роль та значення для розбудови армії. Зроблено висновки про актуальність аналізу нормативно-правового забезпечення Директорії УНР, виокремлено позитивні форми діяльності уряду Директорії УНР щодо армії, а також вказано недоліки її правління, що призвели до занепаду війська. Проаналізовано внутрішнє становище у колах військовослужбовців та показано вплив на нього міжпартійних суперечок та офіційної позиції уряду держави. Показано принципи формування головних напрямів військового будівництва в умовах кадрового дефіциту у керівних колах з урахуванням особливостей тогочасної суспільно-політичної ситуації в державі. Наголошується на важливості історичного досвіду для сьогоднішньої розбудови Збройних сил України.

ЗІСТАВЛЕННЯ ПОНЯТЬ «МОРАЛЬНІСТЬ», «ТОЛЕРАНТНІСТЬ» ТА «ТЕРПИМІСТЬ» В ЯКОСТІ ПРАВОВИХ КАТЕГОРІЙ

В.Ю. Горєлова — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

У статті окреслені наявні підходи до розуміння таких понять як толерантність, терпимість та моральність. Виявлені основні ознаки категорій «толерантність» та «терпимість». Проведено зіставлення цих понять з правової позиції. Виявлено, що сенс категорій «толерантність» та «терпимість» зводиться до однакової мети їх застосування, а саме: безконфліктного існування людини у соціумі та цивілізованого вирішення питань. Ці два терміни використовуються одночасно у міжнародних правових актах. Разом з тим, поняття «толерантність» наділено більш змістовною складовою. Наголошено, що категорія «толерантність» є іноземним інструментом для реалізації ідеї терпеливого, поблажливого ставлення до людини з метою укріплення проголошених прав людини, направлених на боротьбу з будь-якою дискримінацією та досягнення мирного співіснування людей у соціумі. Встановлено, що категорія «моральність» вміщує в собі толерантність відносин та терпимість людей один до одного. Зауважено, що важливість терміну «моральність» прямо випливає з Конституції України, оскільки неодноразово застосовується в її межах, а також входить до змісту статей національних законів в різних галузях права: цивільного, кримінального, трудового, адміністративного тощо. Адже українська держава наголошує не лише на фізичному та психічному, а й на моральному розвитку дітей. До того ж посягання на «моральність» прямо передбачена розділом XII Кримінального Кодексу України, а відшкодування моральної шкоди прямо передбачено цивільним законодавством. Робиться висновок, що саме категорія «моральність» повинна застосовуватись в межах національного законодавства, адже саме вона виступає в якості правового ідентифікатора доброго та поганого, що передбачає, на відміну від «толерантності», певну позитивну або негативну відповідальність людини.

ДЕРЖАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ІЛЛІ ШРАГА У СВІТЛІ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОДІЙ 1917 РОКУ

О.М. Биков , В.В. Самань — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

У статті розкривається державотворча діяльність відомого українського адвоката і громадсько-політичного діяча Іллі Шрага в ході революційних подій 1917 року. Доводиться, що революційні події в Російській імперії докорінно змінили державний лад і дали можливість суттєво активізувати національно-визвольну боротьбу серед народів імперії. Помітні зміни відбулись і в Україні, де з новою силою починає розвиватися національний рух, засновуються та функціонують українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджується культура. Зазначається, що І. Шраг відіграв значну роль у цих процесах, оскільки безпосередньо брав участь у координації та організаційному забезпеченні українського національного руху. Маючи належну фахову підготовку і значний життєвий досвід, діяч брав участь у державотворчих процесах як на локальному рівні, у рідній йому Чернігівщині, так і загальноукраїнському, активно працюючи у новостворених державних інституціях. Наголошується, що події революції спричинили єднання навколо персони І. Шрага групи громадських активістів, які в умовах революції ставили основною метою забезпечення стабільності на території губернії, створення організаційного комітету задля співпраці з Тимчасовим урядом та місцевими органами влади. Результатом цього стало створення Губернського комітету громадських організацій, який проіснував аж до грудня 1917 року. Очолив новостворений комітет І. Шраг. Зауважується, що діяч наголошував на потребі реформування апарату місцевої влади, що був створений у попередній період. У зв’язку з цим він багато уваги приділив вирішенню організаційних питань та посиленню впливу земств і міської думи як органів місцевого самоврядування. Відзначається, що поряд з вирішенням місцевих справ, діяч бере активну участь в обговоренні нагальних питань української автономії. За ініціативи І. Шрага та його однодумців вони розглядалися на порядку денному українського з’їзду у Чернігові з 8 по 10 червня 1917 року. Підсумками його роботи стало написання тексту резолюції, автором якої був Ілля Шраг. Збори визнавали національно-територіальну автономію України, з обов’язковою гарантією прав національних меншин. Аналізується діяльність І. Шрага у складі Центральної Ради, куди він увійшов як представник від Чернігівської губернії. Наголошується, що будучи у складі Товариства українських поступовців, він став одним із його ідейних натхненників і відігравав значну роль у виробленні політичного курсу організації.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗЕМСЬКИХ УСТАНОВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. У ПОГЛЯДАХ ІЛЛІ ШРАГА (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ)

В.В. Корольова — Fri, 14 Jul 2023 00:00:00 +0300

У статті розкриваються погляди визначного українського правника та суспільно-політичного діяча Іллі Шрага на особливості земського самоврядування в Україні у процесі реалізації земської реформи 1864 року та у період контрреформ, які були запроваджені у державі у 1890-х роках. Зазначається, що на основі порівняльного аналізу Положень про губернські і повітові земські установи від 1864 року та 1890 року дослідник на прикладі Чернігівської губернії показав специфіку функціонування земських інституцій. Він детально зупинився на процесі створення виборних земських установ які складалися з розпорядчих органів – повітових і губернських зібрань, а також виконавчих органів, якими на той час були повітові і губернські управи. Стверджується, що Положення про губернські та повітові установи визначали основні принципи функціонування земських установ. Дослідник зазначив, що у їх основу було закладено виборні всестанові основи, однак передбачалася перевага для представників дворянства. Проаналізовано погляди Іллі Шрага на вибори до органів місцевого самоврядування. Дослідник відзначив, що Положення 1864 року регламентувало проведення виборів на трьох виборчих з'їздах: повітових землевласників, міських виборців і сільських громад. Незважаючи на встановлений економічний та майновий ценз, вибори мали всестановий характер. Зазначається що в процесі прийняття у 1890 році нового Положення про земські установи права і повноваження земських постанов були суттєво звужені. На цьому наголошував дослідник, вбачаючи у таких діях надмірний централізм і укріплення принципів самодержавства з боку офіційної влади. Відзначається що нове Положення поновлювало становість виборчих груп та суттєво підсилило представництво у земських інституціях дворянських представників. Показано спостереження дослідника про те, що згідно нового Положення скасовувались сільські виборчі з'їзди, а представників від селян призначав губернатор з кола тих осіб, які були обрані на волосних зібраннях. Відображено висновки Іллі Шрага про те, що офіційна влада своїми діями всяко обмежувала самостійність земств та регулярно посилювала їх залежність від адміністративних органів.