ПРИНЦИПИ МЕДІАЦІЇ В ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ

Француз А.Й.; Марина Ю.Ю.

doi:10.31732/2708-339X-2023-10-109-120

Автор(и)

Француз А.Й. ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК» https://orcid.org/0000-0003-2861-1252
Марина Ю.Ю. ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК» https://orcid.org/0000-0001-6375-5118

DOI:

https://doi.org/10.31732/2708-339X-2023-10-109-120

Ключові слова:

медіація, правова система, альтернативне вирішення спорів, спір, конфіденційність і добровільність, освітнє середовище, інститути громадянського суспільства

Анотація

В даній статті проведено аналіз принципів медіації та особливостей їх застосування в освітньому середовищі України. Дослідження ґрунтується на аналізі чинних нормативно-правових актів та їх порівнянні в різних країнах, а також на інформації, отриманій у результаті вивчення літератури, зокрема праць авторів як юридичних, так і інших суспільних наук, де медіація використовується як засіб домовленості: в психології, медицині, екології, а також використання інструментів та коментарів, характерних для вивчення права. Результати дослідження вказують на те, що окремі типи принципів медіації застосовуються в різних країнах з урахуванням особливостей національних правових систем. Незважаючи на це, такі принципи, як верховенство права, принцип рівності (рівності прав) сторін, принцип добровільності, конфіденційності та поведінки медіатора (незалежність і неупередженість, довіра і справедливість) застосовуються в більшості досліджуваних національних моделей медіації, отже, їх можна назвати фундаментальними. Можна сказати, що виявлено готовність освітнього середовища до впровадження медіації як інструменту вирішення конфліктів в освітньому середовищі. В Україні Закон «Про медіацію» визначає загальні принципи медіації; однак проблема полягає в недостатньо чітких критеріях спорів, які не можна перекласти на медіацію. Крім того, принцип верховенства права слід визначити як один із основоположних принципів медіації.

Принципи медіації ефективні у багатьох сферах життя. Зокрема, у сімейно-побутовій сфері, освітньому середовищі, корпоративних та міжкорпоративних спорах, фінансовому та банківському середовищі, малому та середньому бізнесі, у міжнародному праві та міжкультурній комунікації.

В Україні інститути громадянського суспільства власними силами намагаються запровадити та популяризувати медіацію як альтернативний спосіб вирішення спорів. Проте системні проблеми доступу до правосуддя потребують пошуку інших шляхів вирішення конфліктних ситуацій. Медіація стає особливо актуальною в умовах пандемії коронавірусу COVID-19, повномасштабного вторгнення росії на територію України, окупацію деяких областей України, коли доступ до судової системи обмежений.

Біографії авторів

Француз А.Й., ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»

Герой України, Заслужений юрист України, доктор юридичних наук професор, професор кафедри державно-правових дисциплін

Марина Ю.Ю., ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»

аспірант

Посилання

Про медіацію: Закон України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2022, № 7, ст. 51). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20 (дата звернення: 26.06.2023)

Йосипенко С. Т. Принципи медіації у приватно-правових відносинах. Науковий вісник УжНУ. Серія ПРАВО. 2015. 35(1). С. 130-133.

Красиловська З. Становлення інституту медіації в системі публічного управління: теоретико правовий аспект. Національна академія державного управління при Президентові України. 2017. 20 с.

Любченко І.П. Альтернативні способи вирішення правових спорів: теоретико-правовий аспект. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. 2018. С. 131.

Мазаракі Н.І. Теоретико-правові засади запровадження медиації в Україні. Докторська дисертація, Інститут законодавства Верховної Ради України Інститут законодавства Верховної Ради України. Інститут законодавства Верховної Ради України. 2019. URL: http://instzak.rada.gov.ua/uploads/documents/31793.pdf (дата звернення: 29.09.2023).

Можайкіна О.С. Поняття та зміст основних принципів медіації в цивільно-правових відносинах. Актуальні проблеми вітчизняного правознавства. 2017. 5. С. 55-58.

Оренчук Г. О. Добровільність та конфіденційність як основоположні принципи медіації. Наше право. 2014. 10, 177-183.

Єнін М. Н., Макаренко Д. В., Северінчик О. П. Медіація в освітньому просторі закладів вищої освіти: у пошуках моделі та способів організації. ВІСНИК НТУУ “КПІ”. Політологія. соціологія. Право. 2019. 3(43). С. 59-64.

Amirthalingam K. Medical Dispute Resolution, Patient Safety, and Physician-Patient Relationships, Singapore Medical Journal. 2017, 58(12), с. 681-684.

Biard A. Impact of Directive 2013/11/EU on Consumer ADR Quality: Evidence from France and the UK. J Consum Policy. 2019, 42, 109-147, URL : https://doi.org/10.1007/s10603-018-9394-z (дата звернення: 26.09.2023).

Brian A.L. Understanding and Application of Alternative Dispute Resolution Meth- Understanding and Application of Alternative Dispute Resolution Methods in Contemporary Medical Conflicts. Journal of Legal Medicine. 1998, 19(3), 397-430, URL : https://doi.org/10.1080/01947649809511069 (дата звернення: 06.10.2023).

Burton J. Conflict: Resolution and Prevention. St. Martin’s Press. 1990. 295 с.

Deason E.E. The Quest for Uniformity in Mediation Confidentiality: Foolish Consistency or Crucial Predictability? SSRN Electronic Journal. 2001. URL: http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.289402 (дата звернення: 01.10.2023).

Hall M. Exploring the cultural dimensions of environmental victimisation. Palgrave Commun 3. 2017. URL: https://doi.org/10.1057/palcomms.2017.76 (дата звернення: 15.09.2023).

Melenko O. Mediation as an Alternative Form of Dispute Resolution: ComparativeLegal Analysis. European journal of law and public administration. (2020). 7(2), 46-63. URL: https://doi.org/10.18662/eljpa/7.2/126 (дата звернення: 03.10.2023).