ОСОБЛИВОСТІ ПРИМУСУ ЯК СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНОГО ДІЯННЯ
Ключові слова:
примус, вимога, суспільно небезпечне діяння, спосіб.Анотація
У статті розглядається примус як наскрізне кримінально-правове поняття. Від його правильного та єдиного розуміння залежить законність правозастосування. Метою статі є визначення особливостей суспільно небезпечного діяння як однієї із ознак кримінально-правового поняття примусу. Основним завданням аналізу є дати відповідь на такі запитання: в яких конкретно діяннях може виражатися примус; чи може примус виражатися лише дією чи також і бездіяльністю; чи примус та власне сам спосіб примусу є тотожними поняттями. Примус передбачає вимогу діяти певним чином або ж, навпаки, не діяти. Тобто зміст поведінки, що злочинець очікує від адресата, повинен бути озвучений або будь-яким іншим чином доведений до нього. Тому примус як вимога – це акт комунікації, у зв’язку з чим передбачає активну поведінку. Примус як вимога повинен бути підкріплений певними засобами, які власне мають здатність впливати на свободу волі потерпілого, а саме змушувати його діяти чи не діяти відповідним чином. Роль таких забезпечувальних засобів при примусі виконує спосіб як ознака складу злочину. У КК України виділяються такі способи примушування особи: погрозою; заподіянням реальної шкоди; з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності; іншими незаконними діями; без жодної деталізації у нормі способу примушування. Психічні способи примусу можуть бути різноманітними. Головне, щоб такі прийоми були здатними вплинути на свободу волі особи. Суспільна небезпека примусу криється не стільки у способі, яким примушують, а у самому примусі як вимозі до особи діяти чи не діяти відповідним чином. А тому доцільно виключити з відповідних кримінально-правових норм, ознакою яких зазначено примус, вказівки на конкретні способи примусу. Це невиправдано звужує коло кримінальної правової охорони свободи волі особи у відповідній сфері. Доведено, що примус як інформаційна дія передбачає вимогу винного до потерпілого (завжди дія); вплив на свободу волевиявлення здійснюється шляхом впливу на тіло або психіку потерпілого; спосіб примусу може бути як дією, так і бездіяльністю.
Посилання
Андрушко А. Щодо доцільності криміналізації примушування до шлюбу. Jurnalul juridic national: teorie şi practică. 2018. No 6 (34). С. 170-173.
Дімітров М. К. Співвідношення кримінально-правових понять погрози та психічного примусу. Visegrad journal on human rights. 2019. No 2 (volume 1). С. 82-85.
Жданова І. Є. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: 12.00.08. К., 2010. 19 с.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року No 2341-III. URL: http://zakon1.rada.gov.ua (дата звернення: 25.06.2020).
Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления. М.: Государственное издательство юридической литературы, 1960. 244 с.
Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року No 2. URL: http://zakon1.rada.gov.ua (дата звернення: 25.06.2020).
Рунов В. Ю. Кримінально-правова охорона особи від незаконного примусу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: 12.00.08. К., 2013. 20 с.
Словник синонімів Караванського (Словопедія). URL: http://slovopedia.org.ua (дата звернення 25.06.2020).
Словник української мови: в 11 томах / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. К.:
Наукова думка, 1970-1980. URL: http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh (дата звернення 25.06.2020).
Насильство в грабежі (проблеми кримінально-правової оцінки). Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2014. No 18. С. 156-158.
ЯремкоГ. З. Співвідношення вимагання та насильницького грабежу, розбою: верифікація аксіом. Теоретико-прикладні проблеми правового регулювання в Україні: тези доповідей регіональної наук.-практ. конф. (м. Львів, 14 грудня 2018 р.) / за заг. ред. І. В. Красницького. Львів: ЛьвДУВС, 2018. С. 445-449.