ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ЗА СУДОВОЮ РЕФОРМОЮ 1864 РОКУ

Анотація

У статті розглядаються принципи кримінального судочинства за судовою реформою 1864 року. Стверджується, що в основу судової реформи закладені демократичні принципи судочинства, побудовані на основі західноєвропейського законодавства з урахуванням місцевих особливостей того часу. У цьому зв’язку виокремлюються принципи усності, гласності, змагальності судочинства, попереднього розслідування у кримінальних злочинах, презумпції невинуватості, гарантії прав обвинуваченого на захист, участь у процесі адвоката, незмінності і незалежності суддів, рівності усіх перед законом. Наголошується, що реформою запроваджувався всестановий суд та інститут присяжних засідателів у окружних судах. Водночас засновувалась адвокатура, реорганізовувалась прокуратура, яка звільнялась від функцій загального нагляду й сконцентрувалась на роботі в суді. Для розгляду менш значних справ засновано виборний мировий суд, створено інститут судових слідчих, які проголошувались незалежними від поліції. Відзначається, що судові статути запровадили якісно новий світогляд щодо ролі особистості в суді. У своїй суті вони чітко заклали уяву про правову особистість, а не особистість, що потребує опіки. Фактично обвинувачений, позивач і відповідач вже були активними учасниками судового процесу. Вони володіли широким колом самостійних прав, які суд був зобов’язаний поважати. Акцентується, що принципи кримінального процесу були закріплені у Статуті кримінального судочинства. Передбачався розгляд кримінальних справ у мирових судах та у системі загальних судових місць. Мировий суддя розглядав менш важливі справи кримінального характеру. Для розгляду справ, що виходили за межі компетенції мирових судів, створювалися загальні судові місця, які складалися з двох судових інстанцій:  окружного суду – одного в судовому окрузі, який включав кілька повітів та судової палати, яка діяла в межах однієї або кількох губерній і об'єднувала певну кількість судових округів. Верховним касаційним судом для всіх місцевих і загальних судів був Сенат. Зауважується, що проголошена реформа судочинства хоча й за своєю природою суперечила основам самодержавства, однак вона докорінно змінила судоустрій, процесуальне і частково матеріальне право в державі.