ПРАВОВА ПРИРОДА СПАДКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
Ключові слова:
спадкові правовідносини, спадкування, спадкове право, сімейні відносини, врегулювання.Анотація
У статті досліджено теоретико-правові основи становлення та розвитку спадкових правовідносин в Україні. З огляду на значущість питань, пов'язаних зі спадковими правовідносинами, дослідження проблем їх правового регулювання є досить важливим. Більш того, необхідність виявлення сучасних невідповідностей, відмінностей між внутрішніми законодавствами держав у цій сфері своєчасно допомагають усунути прогалини законодавства. Спадкове право - це єдина галузь права, що регулює відносини, в яких людина бере участь після смерті. Необхідно зазначити, що смерть припиняє існування людини не тільки у фізичному сенсі, а й як суб'єкта всіх правовідносин. Тим самим, можна говорити про те, що спадкове право являє собою сферу суспільних відносин, які можуть торкнутися в тій чи тій мірі кожної особи. Спадкове право - це частина правової системи кожної держави. Для кожної з держав характерні дуже серйозні розбіжності, які стосуються їх правової системи. Це трактується тим, що відносини, пов'язані з передачею майна у спадок, історично складалися національними, культурними особливостями і релігійними традиціями різних країн. Усе це свідчить про те, що інститут спадкування в різних країнах різний за своєю правовою природою. Крім того, слід зазначити, що спадкове право є частиною цивільного законодавства. У більшості випадків спадкове право входить у цивільні кодекси відповідних держав. Так, наприклад, у країнах континентальної Європи норми спадкового права включені до складу цивільних кодексів, а також поміщені слідом за нормами, які, у свою чергу, регулюють правове становище фізичних осіб і сімейні відносини. Відносини, пов'язані із спадкуванням, - це одна зі сфер суспільних відносин, яка неодмінно, хоч раз у житті, але зачіпає майже кожну людину. Це – або прийняття спадщини, або підготовка до передачі – належить спадкодавцеві майна родичам, іншим особам. У міру розширення в нашій країні інституту приватної власності та вдосконалення законодавства про спадкування, відповідно, коло громадян - можливих спадкоємців значно розширюється. На даний період зацікавленість до проблеми спадкового права залишається, так як деякі інститути все ще носять незавершений та обмежений характер. Це стосується як суб'єктів спадкових прав, так і об'єктів успадкування. Особлива увага приділяється питанню передачі й прийняття спадкової нерухомості, в тому числі житла як найпоширенішого об'єкта успадкованого майна.
Посилання
Конституція України від 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України, 1996. No30. 30 с.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. No 435-IV. Відомості Верховної Ради України, 2003. No 40-44.
URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 08.09.2020)
Гончарова А. В. Розмежування понять «спадкова трансмісія» та «спадкове представлення». Підприємництво, господарство і право. No 11. 2009. С.48-50.
Гордон М. В. Наследование по закону и по завещанию. Москва : Юрид. лит-ра, 1967. 118 с.
Васильченко В. В. Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного
права. Право України. 2003. No 7. С.137–140.
7. Ч. 8. 9.
Дахно І. І. Німецьке цивільне уложення. Юридична енциклопедія: В 6 т. Київ: Укр. енцикл., 2002. 165 с.
Глиняний В. П. Право Німеччини. Історія держави та права зарубіжних держав. Харків: Одіссей, 2005. 1. С. 662–682.
Євстігнєєв А. В. Деякі аспекти спадкового договору. Юридичний журнал. 2005. No 10. С. 38–40. Грибанова О. Заповіт подружжя. Мала енциклопедія нотаріуса. 2011. No 2(32) квітень. С. 33-35.