ФОРМИ ТА СПОСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Ключові слова:
суб’єкт господарювання, способи захисту, захист прав, принципи, критеріїАнотація
У роботі досліджуються поняття та система способів захисту прав суб’єктів господарювання. Під способами захисту прав суб’єктів господарювання запропоновано розуміти сукупність передбачених законом, договором або таких, що не суперечать принципу верховенства права, діянь уповноважених державних органів або суб’єктів господарювання, за допомогою яких може бути досягнуто припинення, запобігання, усунення порушень прав, відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, відшкодування збитків та здійснено вплив на правопорушника. Визначено розуміння ефективного способу захисту як такого, що: відповідає обставинам справи і характеру порушення; забезпечує реальний захист (відновлення попереднього становища, визнання права, компенсацію збитків, повернення майна тощо) прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; відновлює баланс інтересів у взаємовідносинах сторін; встановлює баланс приватних і публічних інтересів. Запропоновано систему критеріїв-умов для обрання належного та ефективного способу захисту прав суб’єктів господарювання, які зазвичай становлять: 1) відповідність способу захисту змісту порушеного права, характеру його порушення і наслідкам, спричиненим цим порушенням; 2) відповідність законодавству, договору, принципам права та призначенню судового захисту; 3) доцільність і ефективність; 4) адекватність (співрозмірність, еквівалентність) стосовно правопорушення; 5) наявність механізму реалізації (виконання); 6) недопущення порушення прав та інтересів інших суб’єктів. Обґрунтовано необхідність під час позовного провадження визначати часові межі для встановлення неналежності й неефективності обраного позивачем способу захисту та момент ухвалення рішення судом про застосування іншого способу захисту – до закінчення підготовчого засідання, а у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, – не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі; такий висновок пов’язується з неможливістю позивача після цього терміну подавати заяви щодо зміни предмета або підстави позову та/або докази на підтвердження належності новообраного способу захисту.
Посилання
Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. Парламентське видавництво, 2006. 21 с.
Господарський кодекс України: Закон України від 16 січ. 2003 р. No 436. URL: http://zakon1.rada.gov.ua (дата звернення 30.09.2020)
Кучеренко А. В. Конституційне право людини та підприємництво. Вісник Дніпропетровського університету ім. Альфреда Нобеля. Серія: Юридичні науки. 2013. No 2 (5). С. 38-44.
Тимченко Г. П. Проблеми форм захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів. Вісник господарського суду України. 2002. No 1. С. 211-214.
Загнітко О. П. Захист прав та інтересів господарюючих суб’єктів у системі права України. Вісник господарського судочинства. 2001. No 4. С. 159-166.
Цивільний кодекс України: Закон України 16 січ. 2003. No 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua (дата звернення 30.09.2020)
Про третейські суди : Закон України від 05 жовтня 2016. No 1701 – IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws (дата звернення 30.09.2020)
Про судоустрій і статус суддів України : Закон України від 10 груд. 2020 р. No 1402 – VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua (дата звернення 30.09.2020)
Шатерніков М. І. Поняття та місце господарських судів у національній судовій системі України. Форум права. 2016. No 3. С. 267-272.
Зельдіна О. Р. Судовий захист прав суб’єктів підприємництва: теоретичні та практичні аспекти : монографія. НАН України, Iн-т економіко-правових досліджень. Юрінком Iнтер. 2015. 176 с.