ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДАЛЕКОСХІДНОЇ РЕСПУБЛІКИ У 1917-1922 РОКАХ: КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ
DOI:
https://doi.org/10.31732/2708-339X-2025-15-A4Ключові слова:
національне державотворення, конституціоналізм, Український Далекий Схід, територія, функції, інституції, громадянське суспільство, державно-правова основа, нормативно-правові акти, законодавча діяльність.Анотація
Український народ постійно, що засвідчено хронологічними рамками історії України, століттями вів боротьбу за свободу і незалежність, за власну державність і суверенітет. Культурно-просвітницька діяльність українства на Далекому Сході являлась одним із інституційних чинників процесів державотворення Української Далекосхідної Республіки у 1917-1922 роках – Зелений Клин. Без цього важливого напрямку діяльності не може існувати ні одна нація. Культурно-просвітницьке поле давало живильну силу подиху свободи українцям, ідеї піднесення їх над підневільною буденщиною, рабством, матеріально-економічними негараздами і скрутами, у історичній круговерті змін, як форми суспільної національної самосвідомості українства, у часі виявлення накопиченого віками досвіду конструктивізму державотворення Української нації, на шляху національного самовизначення. Завдяки спадкоємності традицій української культури, де найвищого виразу досягають такі соціальні цінності і духовні надбання як соборність, демократія, державотворення, толерантність до різних народностей, рівність, справедливість, гуманність тощо. Аналітико-правові дослідження у даній статті і аналіз культурно-просвітницької діяльності на Далекому Сході, як один із важливих чинників державотворчих процесів Української Далекосхідної Республіки, що виникали і пройшли відповідне становлення, розвиток ще з давніх часів заселення українства на Далекому Сході. Заселення (переселення), як вимушене, ще починаючи з часів імперського варварства (р)осійського пошибу періоду царизму самодержавців Катерини і Петра І. Коли в крові українства топили «Коліївщину», знищували козаччину, і перші переселення царським урядом почалися ще у другій половині XVIII ст. (1765-1785 роки) на території Далекого
Сходу (Забайкальська, Маньчжурська, Амурська, Приморська, Сахалінська, Камчатська місцини). Репрезентативною у даному контексті є теза, окреслена у третьому томі «Історії української культури», присвячена еволюції національно-культурного процесу. Козацька Україна подарувала світові цілу плеяду талановитих діячів культури та освіти – майстрів пензля і графіки, архітекторів, композиторів, блискучих літераторів, філософів
і мислителів. Високий культурний рівень українського суспільства другої половини XVII-XVIII ст. зафіксували тогочасні джерела. Мандрівників і чужоземців вражали високий рівень освіченості місцевого населення, значно вищий ніж у «(р)осійській державі», організація побуту тощо. Культурно-просвітницька діяльність українства на Далекому Сході велась практично у багатьох місцинах, території, де компактно проживало українське на селення. Саме вони, а також вікові традиції українства обумовлювали специфіку різних драматичних гуртків і театрів, освітніх і мистецько-художніх шкіл, напрямків культури, що зароджувались і знаходили подальший розвиток і вплив на суспільні інтереси, далекосяжні напрямки і наслідки для прийдешніх часів. Слугували та залишались тим могутнім джерельним ресурсом, що викристалізовував крізь місцеві реальності і поширював культурні та суспільно-політичні настрої та ідеї, де виразно відображалась українська самобутність і світосприйняття, національна державотворчість. Специфічною формою української культурно-просвітницької діяльності були «Шевченківські свята», традиція улаштування яких на Далекому Сході започаткована ще у 1909 році. Вони стали вільними загальнонаціональними масовими святами українства, мали значне освітнє і виховне значення. Широкого поширення на Далекому Сході набули українські хорові колективи народних пісень, що несли у маси національний патріотизм, самобутність думки, свободи духу.
Посилання
Veryha V.I. Vyzvol’ni zmahannia v Ukraini 1914-1923 pp. U dvokh tomakh. / V.I. Veryha / Tom 2. Zhovkva,
Vydavnytstvo Ottsiv Vasylian «Misioner», 1998 T. 2. S. 380-390.
Kostomarov M. Knyhy bytiia ukrains’koho narodu. N’iu-Jork: «Nasha Bat’kivschyna». 1967. S. 3-30.
Svit I. Ukrains’kyj teatr v Azii // Svoboda. N’iu-Dzherzi. 1953, 28 serpnia.
Schyre slovo. 1920, 21 bereznia; 8, 11 kvitnia.
Ukrainets’ na Zelenomu Klyni. V.1917, 24 veresnia, 22 zhovtnia; Reiestr ukrains’kykh uriadovykh i hromads’kykh
hurtovan’ na Dalekomu Skhodi // Nova Ukraina. Kalendar narik 1921-shyj. V., 1921. S. 81, 84.
Reiestr ukrains’kykh uriadovykh i hromads’kykh hurtovan’ na Dalekomu Skhodi. Nova Ukraina. Kalendar na
rik 1921-j. V., 1921. S. 78, 85.
Schyre slovo. V. 1920, 21 bereznia.
Ukrainets’ na Zelenomu Klyni. 1917, 24 veresnia.
Bednarzhova T., Fedir Steshko
–
ukrains’kyj uchenyj-pedahoh, muzykoloh-teoretyk. Ternopil’, 2000.
Vel’mozhenko O.V. Fedir Steshko
−
ukrains’kyj vijs’kovyj diiach ta muzykoznavets’. Informatsijnyj portal
Chernihivschyny. URL: http://che.cn.ua/index.php/different/history/item/8658-fedir-steshko-ukrainskyi-viiskovyi-
diiach-ta-muzykoznavets
Schyre slovo. 1920, 8 kvitnia, 25 kvitnia.
Ranok. 1917, 30 veresnia.
Ukrainstvo na Dalekomu Skhodi. Nova Ukraina. Kalendar na rik 1921 -j. V., 1921. S. 131.
Ukrainets’ na Zelenomu Klyni. 1917, 22 zhovtnia.
Dovhaniuk-Dovhan’ A. Man’chzhurs’ka Ukrains’ka Okruzhna Rada. Dalekyj Skhid. 1938. № 8. S. 124.
Tots’kyj F. Ukrains’ke zhyttia v Kharbini v mynulomu. Dalekyj Skhid. 1938. № 4. S. 63.
Nova Ukraina. Kalendar na rik 1921-j. V, 1921. S. 162.

Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Гуменюк В.В.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.