ГАРАНТІЯ «ГУМАННЕ ПОВОДЖЕННЯ» ЩОДО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ – ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Чистякова А.С.

doi:10.31732/2708-339X-2024-14-A19

Автор(и)

Чистякова А.С. Університету економіки та права «КРОК» https://orcid.org/0009-0002-0299-2755

DOI:

https://doi.org/10.31732/2708-339X-2024-14-A19

Ключові слова:

гарантії, юридичні гарантії, військовослужбовці, військовий стан, військовополонені, гуманне поводження, права людини, військовий конфлікт, ненадання медичної допомоги, тортури, незаконне утримання, гуманітарне право

Анотація

З початку повномасштабного вторгнення в російському полоні перебуває понад 4000 українців. Серед порушень, що стосуються поводження з військовополоненими, найбільш часто зустрічаються: негуманне поводження, що принижує честь та гідність людини; ненадання медичної допомоги відповідно до стану здоров’я; незаконне утримання в СІЗО, закладах пенітенціарної системи; відмова підтвердження інформації про особу військовополоненого та місце його утримання; відсутність зв’язку з рідними, ненадання їм інформації про місцезнаходження, стан здоров’я та умови утримання військовополоненого; утримання військовополонених на небезпечній відстані від зони бойових дій. Оскільки бойвові дії, переважно, ведуться на території України то момент потрапляння у полон, може відбуватися, в тому числі і на тимчасово окупованих територіях України.

З початку війни на території України межі та кордони тимчасово окупованих території постійно змінюються. Актуальним питанням залишається точне визначення ліній зіткнення, що дозволяють в «натурі» здійснити виокремлення державної території із правовим режимом тимчасової окупації, адже під час активної фази бойових дій такі «лінії» можуть мати виключно тимчасовий характер.

Перебування в межах тимчасово окупованих територій може бути примусовим та добровільним. Тимчасова окупація російською федерацією територій України незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав, однак межі окупованих територій – категорія динамічна. Національні «закони про окупацію» автоматично не породжують визнання факту окупації та відповідальності держав за міжнародним правом, більш того одним і тим самим територіям надається «в моменті» різний правовий статус Україною та державою – окупантом (рф). Одночасно положення міжнародного гуманітарного права є обов’язковими для виконання в тому числі на територіях, правовий статус яких сторони конфлікту оцінюють по-різному. З військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-яка незаконна дія чи бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, які спричиняють смерть або створюють серйозну загрозу здоров’ю військовополоненого, що перебуває під її владою, забороняються та будуть розглядатись як серйозне порушення вимог міжнародного гуманітарного права.

Яка країна відповідає за дотримання прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території? Який зміст гарантії «гуманне поводження»? Чи перебуває місцезнаходження військовополоненого військовослужбовця в кореляції з повнотою реалізації вказаної гарантії? З якого моменту у військовополоненого військовослужбовця виникає вказана гарантія? Зазначена стаття є спробою надати відповіді на зазначені питання

Біографія автора

Чистякова А.С., Університету економіки та права «КРОК»

кандидат юридичних наук, доцент кафедри державно-правових дисциплін

Посилання

Росія порушує всі норми Женевських конвенцій у поводженні з військовополоненими: за матеріалами правозахисної групи «Січ». URL: https://sich-pravo.org/rosiia-porushuie-vsi-normy-zhenevskykh-konventsij-u-povodzhenni-z-vijskovopolonenymy/ (дата звернення: 01.11.2024)

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, яку ратифіковано із застереженнями Указом ПВС УРСР від 03.07.1954 // URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153#Text (дата звернення: 01.11.2024)

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text (дата звернення: 01.11.2024)

Див., наприклад, Австралія, Посібник з права збройних конфліктів, 2006 р., п. 9.58; Чад, Посібник з МГП, 1996 р., с. 28 (версія до ратифікації Чадом Додаткового протоколу II); Непал, Посібник для армії, 2011 р., с. 6; Шрі-Ланка, Військовий статут, 2003 р., п. 1222; Туреччина, Посібник з права збройних конфліктів, 2001 р., с. 158; Сполучене Королівство, Спільна доктрина щодо полонених осіб, 2015 р., с. 2-7, п. 211(i); і Сполучені Штати Америки, Військово-морський посібник, 2017 р., п. 11.2.

Див., наприклад, Чад, Посібник з МГП, 1996 р., с. 28; Данія, Військовий статут, 2016 р., с. 476; Шрі-Ланка, Військовий статут, 2003 р., п. 1221; Туреччина, Посібник з права збройних конфліктів, 2001 р., с. 158; Сполучене Королівство, Спільна доктрина щодо полонених осіб, 2015 р., с. 2-5, п. 211(b); та Сполучені Штати Америки, Військово-морський посібник, 2017 р., п. 11.2.

Див., наприклад, Сполучене Королівство, Спільна доктрина щодо полонених осіб, 2015 р., с. 2-6, п. 211(f), і Сполучені Штати Америки, Військово-морський посібник, 2017 р., п. 11.2.

Див., наприклад, Чад, Посібник з МГП, 1996 р., с. 28; Шрі-Ланка, Військовий статут, 2003 р., п. 1228; Туреччина, Посібник з права збройних конфліктів, 2001 р., с. 158; Сполучене Королівство, Спільна доктрина щодо полонених осіб, 2015 р., с. 2-6, п. 211(d).

Див., наприклад, Канада, Посібник з поводження з військовополоненими, 2004 р., с. 1B-4; Чад, Посібник з МГП, 1996 р., с. 28; Данія, Військовий статут, 2016 р., с. 475; Шрі-Ланка, Військовий статут, 2003 р., п. 1228; Туреччина, Посібник з права збройних конфліктів.

Див., наприклад, Чад, Посібник з МГП, 1996 р., с. 28; Данія, Військовий статут, 2016 р., с. 476; Шрі-Ланка, Військовий статут, 2003 р., п. 1228; і Туреччина, Посібник з права збройних конфліктів, 2001 р., с. 158.

Див., наприклад, Нова Зеландія, Військовий статут, 2019, т. 4, с. 12-14, п. 12.3.7, та Сполучені Штати Америки, Міністерство оборони, Огляд дотримання Міністерством оборони Указу Президента про умови тримання військовополонених, 2009 р., с. 29.

Посібник для армії, 2011 р., с. 3; Шрі-Ланка, Військовий статут, 2003 р., п. 1228; Туреччина, Посібник з права збройних конфліктів, 2001 р., сс. 159-160; Сполучене Королівство, Спільна доктрина щодо полонених осіб, 2015 р., с. 2-7, п. 211(l); та Сполучені Штати Америки, Міністерство оборони (МО), Програма щодо військовополонених МО, Директива № 2310.01E, 19 серпня 2014 року, розділ 3(b)(1) («Політика»). Див. також Копенгагенський процес: Принципи та керівні положення (2012), пп. 2, 9 і 10.

Стаття 13 «Гуманне поводження з військовополоненими», коментар до Женевської конвенції про військовополонених. URL: https://blogs.icrc.org/ua/2024/10/komentar-geneva-konventsiya-viyskovopolohneni/13. (дата звернення: 01.11.2024)