НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЛЕГІТИМАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ»
DOI:
https://doi.org/10.31732/2708-339X-2024-13-A21Ключові слова:
легітимація, державна влада, політична система, демократичний режим, громадянське суспільство, верховенство праваАнотація
У статті здійснюється аналіз терміну «легітимація державної влади» як поняття правової науки. Окреслено основні теоретичні підходи до його трактування, його значення для стабільності політичної системи та механізми, що забезпечують визнання й підтримку державної влади з боку громадян. Автор статті обґрунтовує підхід до легітимації як ключової характеристики права, яка є основними складовими державної влади без яких її існування у демократичній державі неможливе. Розглянуто три основні типи легітимації влади: традиційну, харизматичну та раціонально-правову, що стали базою для подальших досліджень феномену легітимації. Виокремлено три форми легітимації державної влади в посттоталітарному суспільстві, які поступово змінюють одна одну: а) легітимація на основі національної ідеї, яка відображає свідоме переживання культурно-природної єдності людей; б) легітимація на основі ідеї державності, або адміністративно-неономенклатурна модель легітимації; в) демократична легітимація. Зроблено висновок, що конституційні принципи легітимності влади визначають правила організації та функціонування як самої державної влади, так і її взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Підкреслюється, що легітимація державної влади є складним і багатогранним процесом, що потребує постійної уваги до змін у суспільних настроях, економічних умовах та міжнародних відносинах. Обґрунтовано, що основні проблеми легітимації державної влади в сучасній Україні полягають у слабкості суспільної солідарності та відсутності привабливої моделі спільного майбутнього Спираючись на науковий доробок дослідників проблематики легітимності, спробували представити системну модель легітимації органів публічної влади, що складається з наступних механізмів: конституційна легітимація; інституційна легітимація; ідеологічна легітимація; зовнішня легітимація; партіципаторна легітимація.
Посилання
Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. Перекл. з нім., післям. та комент. О. Погорілого. Київ, 1998. 372 с.
Ясперс К. Сенс та призначення історії. Пер. з нім. URL: https://imwerden.de/pdf/jaspers_smysl_i_naznachenie_istorii_1991.pdf.
Simmons A. Justification and Legitimacy. Essays On Rights And Obligations. Cambridge: Cambridge University Press, 2001. 276 p. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511625152
Hacker Cordón Casiano A. W. Electoral Legitimation, Polyarchy, and Democratic Legitimacy, 1997. URL: https://www.files.ethz.ch/isn/30094/2001-16.pdf
Шульга О. М. Легітимація і «легітимація»: феноменологичний аналіз». Київ: Ін-т соціології НАН України, 2012. 208 с.
Бистрицький Є. Леґітимація як дієве філософське поняття. Філософська думка. 2009. № 5. С. 4959.
Конституція України від 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text.
Француз А. Й. Конституційно-правові основи демократичного розвитку політичної системи сучасної України. К., Логос. 2006. 516 с.
Коваль О. Я. Співвідношення правових і моральних факторів визначення понять легітимності й легальності. Вісник Чернівецького факультету Національного університету “Одеська юридична академія”. 2014. Вип. 2. С. 32-44.
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Сердюков О.О.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.