Психологічні чинники дезадаптації дітей молодшого шкільного віку

Анотація

Питання дезадаптації дітей особливо гостро постають саме у молодшому шкільному віці. У статті автори висвітлюють основні причини дезадаптації молодших школярів шляхом аналізу теоретичних праць та практичної діяльності педагогів і психологів сучасності. Дезадаптація трактується у вигляді процесу, прояву, стану, результату. Соціально-психологічна дезадаптація є комплексом психологічних ознак особистості типу рис характеру, неадекватного прояву самооцінки, фобій, девіантної поведінки тощо, що ускладнюють соціальну адаптацію. Провокується індивідуальними статевими та психологічними особливостями обумовлення їх певної нестандартності, складної виховуваності, що потребує індивідуальних підходів та за потребою спеціальних психолого-соціальних та психолого-педагогічних корекційних програм. Проблемам цієї групи притаманний психологічний характер, помітні порушення ціннісно-нормативної сфери не відмічаються. Ініціація дезадаптації буває за участю різних чинників, що можуть бути об’єднані в дві
основні групи: зовнішня (соціальні, або об’єктивні чинники), та індивідна (особистісні, або суб’єктивні чинники). Зовнішня група чинників включає організацію мікросоціальної взаємодії у вигляді конфліктних ситуацій сімейної або виробничої сфери, труднощі у побудові неформального спілкування, які призводять до несприятливого результату адаптації. До індивідних чинників, що обумовлюють дезадаптацію, відносять генотипно зумовлені особливості людини – фізичну конституцію, тип нервової системи, темперамент, біологічні потреби, афективність, природні задатки, а також прижиттєво набуті особливості – знання, уміння, навички. Дезадаптація молодших школярів детермінується загостренням соціально-економічних, психолого-педагогічних і біологічних чинників. Детермінанти, що обумовлюють розвиток дезадаптації у молодших школярів, постійно змінюються, ускладнюються, доповнюються новими, інтегруючи складну соціальну ситуацію в суспільстві. Дискомфорту додає специфічність навчальної діяльності, яку освоює молодший школяр.
Автори визначають дезадаптацію як «процес» – зниження адаптаційних можливостей людини в умовах середовища або в певних умовах; як «прояв» – зовнішня характеристика неблагополучного стану людини у вигляді її нетипової поведінки, відношення та результативної діяльності в даних умовах середовища; як «результат» – порівняльна оцінка якісно нового стану та прояву, яке не відповідає умовам середовища, нетипове для людини, що
виходить з її попередньої поведінки, відношення до діяльності, навчання, оточуючих.